Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни. Дядько Миколая був єпископом патарським. Хлопець ріс у добрі та любові, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан. Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель. З часом люди довідалися про доброчинця і уже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами.
Ще замолоду для сиріт він став батьком, для бідних - милостивим подателем, у біді - помічником, у горі - втішителем. Миколай залишив світське життя і віддався службі Господові. Продав після смерті батьків усе добро, роздав убогим та бідним, а сам вирушив прочанином у Палестину. Повернувшись, став священиком у місті Міри, а згодом - єпископом. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, а за правління Костянтина Великого звільнили. На старості літ отець Миколай прийняв чернецтво.
Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. Одного разу він щирою молитвою втихомирив бурю на морі і врятував чимало рибалок, а також корабель, на якому пливли прочани до Палестини. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя - то любов і служіння людям.
Завдяки доброчинності, вірності і щирості у служінні вірі християнській, прославлянні імені Бога ділами та вчинками на землі, отця Миколая було визнано церквою як Святого.
За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до діток і принести їм дарунки за хороше навчання, чемну поведінку, повагу до батьків та старших людей. Святий Миколай все знає про діток, усе хороше і погане записане у нього у великій книзі, котру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік. А якщо котрась дитина була нечемною чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до нього прийде чортеня Антипко. Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок. Іноді наука не іде без бука. Але то буває дуже рідко, бо дітки у нас усі слухняні і добре вчаться на радість батькам.
Українці з давніх часів вважали Миколая своїм святим. Багато церков побудовано на його честь. Усі рибалки та моряки вважають його своїм покровителем. На Подолі у Києві постала нова церква Святого Миколая, збудована на штучному острові посеред Дніпра київським Річковим портом. Бо й донині незламною є віра людей у силу Божого слова та силу покровительства Святого Миколая.
Схожість образу Святого Миколая із Дідом Морозом і Санта-Клаусом скоріше візуально-казкова. Дід Мороз і Снігуронька - персонажі, котрі прийшли до нас з язичества. У ті далекі часи існували боги природи добрі та злі. І у лихої богині Зими була добра і ніжна донечка Снігуронька, а дідусь Морозище на старості років ставав добрим Морозом, що приходив у найлютіший місяць січень до діток і приносив подарунки. Він радів разом з ними, що минула уже половина зими, і скоро знову прийде весна з теплом, а значить і життя відродиться травами, квітами і новим урожаєм. Така ж природничо-божественна природа Санта-Клауса, народжена північними народами старої Європи і популяризована новою американською нацією.
Святий Миколай - образ, що асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою у Бога та у праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність та благородство керують світом. І один раз на рік, у чарівну грудневу ніч, усі ми маємо можливість бути доброчинцями задля власної втіхи і Божої ласки. Дякуючи доброму імені Святого Миколая, кожен з нас може зробити щасливими стільки діток, обділених долею у батьківській ласці. Та й до власних дітей цього дня ми маємо можливість прийти з казкою і відзначити за слухняність та гарне навчання. Дарувати любов один одному - це благо, що дав нам Господь, а навчив це робити Святий Миколай.
Джерело: http://www.spadshina.com